ГарантіЯ Віктор Шлінчак, журнал «Главред» Незамінних людей не буває. Замість імпозантного і харизматичного Євгена Кушнарьова Партія регіонів пробує нового спікера. Розкрутка Володимира Кисельова йде повним ходом. Він – колишній перший заступник голови кримської Верховної Ради. Регіонал у широкому і вузькому значенні. Сигнал зрозумілий – партія потребує нових зв’язкових у регіонах і нових облич.

В Інтернет-ЗМІ пройшло публічне «представлення» Антона Пригорського – людини, яку називають «другом прем’єра» і «сірим кардиналом» з його оточення. Сигнал зрозумілий – партія хоче бачити нових казначеїв.

У Кабміні дедалі жорсткішими стають позиційні процеси «на вибивання». Хворіє міністр «без портфеля» Анатолій Толстоухов – підсилюється керівник прем’єрського апарату Сергій Льовочкін. Усунутий від прийняття стратегічних рішень віце-прем’єр Дмитро Табачник – на поверхню піднімається другий віце – Володимир Рибак. І навіть якщо економічні показники ростуть - уже пакує речі на вихід міністр економіки Володимир Макуха. І це ще тільки початок…

Але стривайте… Навіщо ці організаційно-технічні потуги, якщо уряд на чолі з прем’єром Януковичем обіцяє щасливі роки політичної й економічної стабільності? Навіщо, якщо Віктор Федорович збирається керувати Україною до 2011 року, коли закінчиться каденція нинішнього парламенту, як він стверджує? Зрештою, якось Володимир Рибак в інтерв’ю «Главреду» сказав, мовляв, Віктор Федорович на тимчасові роботи не влаштовується. Але заява про 2011-й – якщо не з області фантастики, то принаймні – з серії видати бажане за дійсне. А дійсність – вона сувора. Скажімо, минулого тижня був прецедент: коаліція блокувала парламентську трибуну, щоб її, боронь Боже, не заблокувала опозиція. Зазвичай блокує трибуну той, хто слабший – і це чи не останній аргумент в політичній суперечці, коли за столом переговорів компромісу бути вже не може. То хто сильніший у цій історії? І чи не означає це, що коаліція відчуває себе не так уже й комфортно? Незважаючи навіть на демонстративне неприйняття запропонованих Президентом кандидатур міністра закордонних справ і Служби безпеки України.

Отже, не все так однозначно. І чи доживе цей парламент до спеціально озвученої прем’єр-міністром дати – питання найближчих не місяців, а навіть тижнів. Бо, судячи з усього, весна таки прийде, а об’єднана опозиція на чолі з Президентом, таки ризикне йти на штурм дострокових виборів. І якщо аргументи президентського Секретаріату (плюс «Нашої України», плюс блоку Юлії Тимошенко) переважать на шальках терезів у Конституційному Суді, виборча кампанія розпочнеться уже за півроку, восени.

Сьогодні Партія регіонів не готова миттєво втягуватися у виборчу кампанію. По-перше, щойно регіонали повмощувалися у зручні кабмінівські крісла – маємо зниження рейтингу партійної популярності. Отже, пік цієї популярності минув.

По-друге, Кабмін, відломлюючи клапті владних повноважень у Президента, налаштував на агресивне сприйняття своєї діяльності, аж до повної узурпації влади. І Кабміну треба згладити це відчуття перед новим походом за владою.

По-третє, при адміністративній машині Регіонам бракує політиків-професіоналів і політиків-харизматиків. Особливо це помітно на фоні серйозної перетасовки прем’єрської команди.

І останнє. Дорога Віктора Януковича (як свого часу і його тезки Віктора Ющенка) починає розходитися з дорогою людей, які привели його до влади. Може статися так, що навіть для Ріната Ахметова не знайдеться місця, і він стартуватиме з власним (або придбаним) проектом. Віктор Федорович, як і Віктор Андрійович, може собі дозволити попрощатися зі своїми «любими друзями», які три роки капіталізували його іменний бренд. Питання лише в тому, з чим він зрештою залишиться.