Шоувінізм Віктор Шлінчак, журнал «Главред» Стояти! Лежати! Сидіти! Шоу має тривати! У Маріїнському, на Майдані, на Європейській, під Центрвиборчкомом. Заробіток за добу дорівнює півмісячному мінімальному прожитковому мінімуму. Добре, що платять вчасно, на відміну від тих місць роботи, з яких їх позвозили. Не платили б – не було б драйву. Власне, його і так немає. Але є гроші. Йдуть безкінечні піші походи містом. Зйомки біля Богдана, Софії, СБУ. І коли натовпом – то тоді «Янукович».

…А місто живе іншим життям. І якщо Віктор Янукович виходить на сцену, то ця сцена – не асоціюється зі сценою «того» Майдану. Як вирваний шмат з іншого міста, де на бігбордах – «фашист Ющенко». І якщо політичний креатив уже ні на що не годиться, то й очікувати масового емоційного вибуху не варто. Тому що другого Майдану – не буде. Навіть якщо всі акції місяцями на тому самому місці проводити.

Але треба віддати належне – коаліціанти швидко вчаться. І якщо раніше, у 2004-му, а потім і в 2005-му практично непоміченими відбули свою роботу-дресирування російські політтехнологи, то досвід американських, як кажуть перші, «на лицо». І майже європейський лідер – прем’єр-міністр – у картинці. Шоу? Має тривати!

Але політтехнологи не врахували особливостей національного характеру. І сaме він – оцей характер, а не, як стверджують урядовці, «окремі політичні групи» – стали першопричиною політичної кризи. Адже ж переконували мудрі люди Віктора Федоровича – мовляв, не гнівіть Президента, не записуйте офіційно всіх підряд у більшість, не оформлюйте відповідних документів. Хай би голосували з вами так, з-під поли, таємно затикаючи дірочку для депутатської картки і прикриваючись від сусіда. І триста голосів тоді так само було б. Але прем’єр вирішив публічно перемогти Президента. Принизити. І навіть пригрозити. Зрештою, згідно з новонамальованим образом, треба ж виглядати чесним і публічним.

Довиглядався. Та аж так, що потім довелося звільняти навіть замміністра юстиції Лідію Горбунову, яка підписувала свідоцтво на реєстрацію «Офіційного вісника Президента України» (того, що Указ Віктора Ющенка про розпуск парламенту опублікував). Це – знову ж таки – до питання особливостей національного характеру. Шоу ж має тривати! Щоправда, більшість розважливих розуміє, що від того шоу потирають руки сьогодні здебільшого не в Україні. Бо запущений механізм поділу країни на три сорти – це не сьогоднішній телеролик. І головне запитання, що мало б стояти перед Президентом і прем’єром, – як не поділити до кінця Україну. Тому що тоді вже точно буде не до шоу.

Зрозуміло й інше: що сидіти обом Вікторам за одним столом переговорів таки доведеться. І, можливо, навіть довше, ніж цього їм обом хочеться.

Виборів 27 травня не буде. Це вже доконаний факт. Сьогодні питання лише в тому, на скільки місяців президентський указ буде «заморожено». Цей прикрий для Президента і неприємний для прем’єра факт навряд чи може бути радісним для тих, кого ще раз умовляють прийти на виборчі дільниці. Бо скоро треба садити картоплю. Адже, крім шоу, хтось має дбати і про хліб.