Біла гарячка Юлія Лимар, журнал «Главред» Дніпропетровськ, Чернівці, Тернопіль, коротка аудієнція у Президента в Києві, і – на Схід. Усе це за чотири дні, у спекотний серпень і у незмінному білому.

Десятки зустрічей і годинні спічі на тему «українського прориву». Початок передвиборного туру Юлії Тимошенко має діагноз «гаряче».

Кореспонденти «Главреду», які супроводжували Юлію Володимирівну під час її турне, твердять, що її виступи на сцені перед великою кількістю людей справляють шокуюче враження. «Україна» у виконанні Тараса Петриненка, біло-червона стилістика сцени та білі майдани (БЮТ не скупиться роздавати футболки та кепки) – величність шоу гідна змагатися з постановками Ющенка у 2004-му.

Запальність речей Юлії Володимирівни, її безкомпромісність оцінок та переконливість у перемозі творять дивне з людьми – ті падають на коліна, чіпляються за поділ її сукні та заляпують руками коштовний чорний «Мерседес», на якому вона їздить. Пані Юлія – кумир, поп-діва і суперстар. Тимошенко викладає купу енергії, ще більше – отримує натомість. Немов той зайчик дюрасел, їй Богу.

У свою чергу Інна Богословська, четвертий номер у списку Партії регіонів, уже говорить про тоталітарні секти та згадує всує Муссоліні й Гітлера. Із Інною Германівною можна не погоджуватися, бо ж її саму називають «нашою», тобто регіональною, відповіддю Юлії Володимирівні. Пані Богословській, утім, важко й заперечити: бо ж вони, дніпропетровські, однієї крові, й добре відчувають одна одну.

Питання у тому, чи відчуває лідерка БЮТ реальність? Чи щиро вірить, що може не просто виграти вибори, стати прем’єром, ухвалити референдумом Конституцію, тобто здійснити речі, які піддаються логіці та аналізу? Завзятість Юлії Володимирівни наштовхує на підозру, що пані дійсно збирається змінити лад речей у природі. «Якщо інші народи дали людству колесо, порох, компас, комп'ютер і ядерні технології, ми доповнимо цей перелік унікальною організацією суспільного життя», – ця фраза зі статті Тимошенко з нагоди Дня Незалежності. І ще: «Як пишуть у сучасних газетах, "доки цей номер готувався до друку, стало відомо, що..." професор Ізраїльського технологічного інституту Амос Орі, по-своєму переглянувши теорію Альберта Ейнштейна, довів, що подорожування в часі теоретично можливе». Попри весь скептицизм щодо останнього «факту», запал жінки у білому бентежить.

Бо нинішня хода пані Юлії Україною викликає все менше підозр у застосуванні системи Станіславського. Старанно завчені посмішка, інтонація, нахил голови, жести, рівність спини і положення ніг завжди у першій танцювальній позиції – усе це перестало бути театром. Тепер увесь цей арсенал став безумовним рефлексом жінки у білому. Здається, Юлія Володимирівна припинила гратися – і щиро повірила у те, що говорить. Вона перестала бути носієм ідеї, перетворившись на її рабиню. Ідея завжди сильніша, ніж людина. Як раціо безсиле перед одкровенням. Еге ж, Ейнштейн?