Циркачі, блін, і Бойко Віктор Шлінчак, журнал «Главред» … А вони все йдуть і йдуть. Двері в Раду відчинені, у вікнах – світло, вичищені зелені доріжки, на грудях депутатські значки. У руках – мандати.

У вівторок знову засідає Рада. Яка така Рада? Це вже точно якась «маячня по-українськи»! Верховна Рада п’ятого скликання у політичному сенсі спочила в Бозі. І коли її знову намагаються привести до тями у той же спосіб, у який загнали до могили, це виглядає цинічно. Може, не треба вже воскресати її, нещасну? Нехай спить вічним сном в історичній пам’яті. Як така, що стала жертвою перехідної політичної епохи.

Зрештою, що заважає назвати зборище депутатів (уже за місяць-півтора вони точно усі стануть «ексами») зібранням коаліції п’ятого скликання? Оксамитові революції у стінах парламенту, якщо виходити з української традиції, не відбуваються. Навпаки: взимку 1999-2000 років, коли Леонід Кучма, Роман Безсмертний та Віктор Медведчук провернули м’яку «оксамитову революцію», Олександр Мороз та Петро Симоненко залишилися сидіти у голих (і, як тоді відчувалося, промерзлих) стінах на Грушевського. Так що перевороту годі чекати. Особливо інтелектуального. Все буде за старою схемою.

Щоправда, сьогодні до компанії СПУ та КПУ долучився Віктор Янукович. Зараз, як і тоді, найчисельніша парламентська партія вважає, що без неї нічого не обійдеться. І хоча маховик виборів у десятки відсотків відділяє справді діючих гравців політики (Партію регіонів) від тих, кого вже варто було б «списувати», бажання отримати хоч окраєць хліба (номінально затвердженого проекту бюджету з нереальними цифрами соціальних виплат) і видовищ перемагає.

Зрозуміло, що жодне рішення зібрання у Раді не може бути наповнене реальним змістом. Ні з юридичної точки зору, ні з точки зору здорового глузду. Бо Ради політично НЕ ІСНУЄ. Навіть якщо три фракції парламенту доукомплектують її до 450 «народних депутатів» за рахунок своїх списків.

Але засідання коаліції має два цікаві та взаємоврівноважені моменти. Існує позитивний момент для представників коаліції – їм дароване право використати парламентську трибуну для зайвого політичного шуму. Який у свою чергу спровокує додатковий піар – бо все піар, крім некрологу. Буде дане останнє слово Морозу. Нічого цікавого, скажу вам. Той самий набір популістських заяв про неконституційність виборів і наступ на демократію.

Але є позитивний момент і для опозиції – це демонстрація того, що знову правоцентристські та центристські сили (НУНС та БЮТ) по суті йдуть на вибори єдиним фронтом. І що вони знову можуть домовлятися між собою, нехай навіть через скрегіт зубів...

P.S. На цьому фоні дуже «продуктивною» виглядає діяльність поки ще діючого уряду. Як стало відомо «Главреду», міністр палива та енергетики Юрій Бойко проводить службове розслідування, у зв’язку із публікаціями нашого видання. Хочу полегшити йому завдання і закликати не пити кров чесним людям із його оточення, а натомість зосередитися на розробці прозорих схем в енергетиці. Бо далі буде…