Вітя Гагарін Віктор Шлінчак, журнал «Главред» «Все, – сказав мені позаминулої неділі один мій знайомий. – Побачиш, з понеділка почнеться таке-е-е, що за голову прийдеться хапатися».

Але тиждень пройшов порівняно спокійно. Можливо, тому, що увесь цей час Віктор Федорович перебував у передвиборній відпустці?

Але прем’єру Януковичу у відпустці не сиділося. Уже в п’ятницю він одягнув краватку і подався на офіційні люди. Нагода посвітитися перед телекамерами в оточенні лідерів Євросоюзу випадає нечасто. Щоправда, Віктору Федоровичу пощастило набагато менше, ніж Юлії Володимирівні. І це доконаний факт.

Невипадково ж прес-служба Партії ре¬гіонів так ревно поставилась до інтер¬претації прес-службою БЮТ дипломатичних фраз, якими обмінялися пані Тимошенко з паном Соланою. Останні, нагадаю, вклали у слова Генсека ЄС щось там про лідерські позиції Юлії Тимошенко. Хоча Солана говорив про лідерів передвиборної гонки. Ну й нехай. Чим би дитя не тішилося.

Але Януковича, схоже, на слові «лідер» заїло. Адже ще кілька днів тому діючий прем’єр хвацько розповідав, що збирається головувати в уряді ще років з п’ять. Із останньою цифрою Віктор Федорович пе¬ре¬борщив ще більше, аніж прес-служба Юлії Тимошенко з її «лідерством». Бо якщо до 2007-го додати 5 років, як рахував Янукович, то на пенсію він вийде 2012-го, якраз під час проведення футбольного Євро. А ще це означає, що президентські вибори мають пройти без його участі? Ну-ну…

Щоб у проміжку між 2007 та 2012 роками Віктор Федорович зміг позмагатися за крісло Президента, йому, виходить, окрім правопису, варто підтягнути ще й математику та пройти обряд «політичної ініціації» перед новообраною Верховною Радою (якщо така нагода випаде). І як мінімум – залікувати коліно та виграти у теніс в Юлії Тимошенко. Остання обіцяє прийти з нещодавно презентованою їй півтораметровою ракеткою. А чим здивує Янукович?

Цього тижня, треба віддати належне, він все-таки вразив. Бо вирушив агітувати по регіонах на вертольоті. У Чернігів, наприклад, залетів прямо у центр міста – на футбольне поле стадіону імені Гагаріна. І все це – з благородною метою, щоб не створювати зайвих заторів на дорогах. Залишилося чекати, коли у сусідні країни прем’єр буде вирушати на космічній ракеті, щоб не заважати літакам. Повітряні коридори, знаєте, такі переповнені…

Останні передвиборні трюки з одного боку смішні, з іншого – на вагу золота. І неспроста. Бо саме зараз, у ці останні перед виборами тижні, будуть визначатися ті 16% виборців, яких ідейно ще не зазомбувала жодна політична сила. Саме на цих бідних «невизначених» і має обрушитись увесь рекламний (якщо такий залишився), інформаційний та чорно-біло-сіро-піарний потік від команд усіх реальних політичних гравців. Останній бій – «он трудный самый». І ці останні – не перетягнуті 16% – це великий запас як для малих партій, так і для великих, які можуть луснути від відчуття власної ваги.