Юзери Юлія Лимар, журнал «Главред» Країну варто привітати з народженням загальнонаціонального лідера. БЮТ виявився єдиною політичною силою, яка здолала необхідний для проходження в парламент 3% бар’єр геть в усіх областях України.

Таким чином Юлія Тимошенко закарбувала у тенетах ЦВК своє відчайдушне прагнення бути єдиним і непорушним володарем ідеальної для неї країни.

Щоправда, як тверезо нагадують люди, які не встигли надудлитися Крістала в Хаяті, дострокові вибори ще більше поглибили розкол країни. Парадокс? Ні. Дадаїзм. Бо сюжет нашої політичної казки в тому, що ніхто (!) не думає про наступний крок. Комбінація випадкових предметів чи то людей породжує випадкові коаліції та уряди. У ставленні до країни політики нагадують юзерів, які врешті-решт ходять за порадою до Сисадміна.

У цьому сенсі конфлікт (що виник не зараз, але й досі приховується) між Президентом та переможницею демократичного руху – знаковий. Юлія Тимошенко (попри махровий популізм, незважаючи на власний авторитаризм та всупереч особистому прориву) й досі не може говорити з Ним на рівних. Причина тому – збій загальнонаціональної політичної програми.

Юлія Тимошенко – переможець. Вона об’їхала всі регіони, провела блискучу кампанію, змогла забезпечити контроль над результатами виборів. Вона не досягла бажаного (адже не має більшості БЮТ у 226 голосів), але – об’єктивно – зросла над собою ж.

Віктор Ющенко нагадує лузера, чия партія, попри всі катарсиси та злиття, підтримки й дешевих американських технологів у стоптаних черевиках (кафе Волконський, з 10 до 11 ранку, рекомендую познайомитися) не змогла забезпечити гідний результат. І все ж Вона Його побоюється. Як юзер сисадміна.

Відповідь на запитання, чому Ющенко хоче широкої коаліції, не так очевидна, як видається на перший погляд. Річ не просто в тім, що він не хоче Юлі, а в тім, що тепер Він не хоче Її за її ж правилами. Головні з них – пригадаємо – шантаж та брехня. І коли Віктор Андрійович на сходах власного Секретаріату (який, до речі, живе власним політичним життям) говорить, що не проти широкої коаліції, це означає, що відкрито шлях до торгів. Про майбутні президентські вибори, про губернаторів, про квоти 50 на 50 в уряді – про що завгодно. Головне, Він вперше скористався Її методами.

Чи стало це несподіванкою для Юлії Володимирівни? Навряд чи. Українська політична кухня не має традиції гарантій. І тому Вона з Ним бореться. Свідчення тому – застосування традиційної методології. Зустрічі у приватному форматі дозволяють Їй колоти, немов ножем для льоду, Його блок. Домовленості з фінансовими групами тиснуть на свідомість працівників Його Секретаріату. Зобов’язання перед електоратом – прощавай, народе! – мучать Його совість. Вона сама – крига, витримка та розуміння. Юлія Тимошенко перемогла. Але наразі від Віктора Ющенка залежить, буде вона прем’єром чи згниє до наступних виборів в опозиції.

Усі мають втратити ілюзії. Вони не в тому, що завжди мають бути разом. Бо юзери?