Прямий чефір Віктор Шлінчак, журнал «Главред» Суспільство живе символами, знаками і міфами. Існує міф, що, коли у тісному оточенні Вік-тора Ющенка починає часто з’являтися Іван Плющ (сьогодні він – Секретар РНБО), можна очікувати найнепередбачуванішого.

Іван Степанович – не тільки індикатор політичних процесів, з останнього часу – куратор широкої коаліції між НУНС та Партією регіонів. Вкотре. Тому не питайте мене, чому коли у прямому ефірі за один стіл у президії Кабміну сіли Віктор Янукович, Віктор Ющенко та Іван Плющ, на мить здалося, ніби щось (те, про що ми довідаємося лише через тиждень) вже сталося.

До речі, авторство приїзду Віктора Андрійовича на засідання Кабміну теж приписують Івану Степановичу. Геніально! Для Президента це однозначно виграшний хід. І знак. Бо у п’ятницю нанівець стерлось обличчя виконавчої гілки влади на чолі з Вік-тором Януковичем.

Віктор Ющенко став повноцінним володарем не тільки Секретаріату Банкової, а й будинку уряду, що на Грушевського. Віктор Янукович на правах господаря дав це зробити, і тому другий Віктор став ще сильнішим. Бо «осідлавши» Кабмін одним наскоком, відтепер матиме можливість це робити донесхочу.

Віктор Янукович і об’єктивно, і суб’єк-тивно не може протистояти Президенту. Об’єктивно, бо старий уряд залишається при попередніх повноваженнях до формування нового, а це означає, що йдуть останні приготування до зміни людей у коридорах кабмінівської влади. І тут не до сильних обмінів ударами. Суб’єктивно, бо Віктора Федоровича уже сприймають не як реального очільника виконавчої вертикалі, а як тимчасового виконувача обов’язків. І у Президента є люфт часу, щоб ця ситуація тривала якомога довше – так можна дотягнути і до повного нівелювання рішень цієї владної вертикалі. І допоки історія з тим, яку з умовних коаліцій намалюють Віктору Андрійовичу, не вирішиться, Кабмін буде втрачати свою вагу, виборену раніше у юридичній тяганині з Секретаріатом Президента.

Ідилія, яка панувала на засіданні Кабміну минулої п’ятниці, збила з пантелику не одного прихильника створення демократичної коаліції. Про тих, хто ходить з вип’яченим на грудях серцем, на засіданні Кабміну майже не згадували. Її в залі не було. Зрештою, нинішня присутність лідера БЮТу в цих стінах виглядала б аномальною.

«Я пам’ятаю, Вікторе Андрійовичу, як ви ще на початку 1995 року організовували перші біржові торги із зерна в приміщенні Національного банку України. І те, що ви сьогодні говорили, я абсолютно з вами згоден», – звертаючись до Президента, промовив прем’єр.

Останній, складається враження, ладен погоджуватися з чим завгодно, доки в його душі ще жевріє надія на Івана Плюща, Вік-тора Балогу і комунікаторів зі своєї сторони (на кшталт Бориса Колесникова). Contra spem spero.Час пити прозорі чаї і посміхатися у камери вже минув. На цьому тижні Президент має остаточно визначитися.