Пробзділось шось у нашому князівстві Юлія Лимар, журнал «Главред» Ця фраза є лейтмотивом привітання Юлії Тимошенко з нагоди третіх роковин Помаранчевої революції. Так і написала: «Збереться …парламент, в якому сили, що стояли на Майдані, знову отримали більшість. Незначну, говорять прихильники так званої широкої коаліції.

От біда яка велика, – іронічно відповідаю я їм. У Данії успішно працює коаліція з перевагою в один голос. А у нас – цілих три. Які проблеми? Якщо в датському королівстві все гаразд, всупереч Шекспіру, то чому у нас має бути за Лесем Подервлянським?», – цитую за офіційним сайтом БЮТ. Правильно писати – Подерв’янський, до речі. Та не в класику справа.

Бо з точки зору БЮТ все так і є: он уже і Рада зібралася, і «біле братство» закупило новеньку біло-червону уніформу для своєї фракції (гарна ідея – вдягати депутатів у однокове, щоб люди хоч навчилися ідентифікувати обраних за закритими списками), і Президент в чергове за демократичну коаліцію, а от семеро «нашоукраїнців» – проти. Саме стільки підписів станом на вечір п’ятниці не стояло під коаліційною угодою НУНС-БЮТ. Списки цієї «чудової сімки» з клеймом позору облетіли весь Інтернет – так швидко, як і тоді, в буремні майданівські часи.

Щоправда, четверо з непідписантів пообіцяли поставити дорогоцінні автографи незабаром – «після незначних правок коаліційної угоди». А от Василь Петьовка, Ігор Кріль та Іван Плющ принципово проти. До демократичної коаліції не вистачає одного голосу – того самого, який переважає у Данії.

Та позиція двох людей Віктора Балоги і Івана Степановича, особливо у світлі зустрічі Президента з фракцією НУНС – це, по суті, нова система координат. Адже відтепер Президент і його Секретаріат – не одне й те саме. Бо якщо Віктор Андрійович погодився на Кириленка-спікера, і не став «ламати» фракцію рідної партії, то Віктор Балога чіпляється на широку коаліцію навіть силами трьох депутатів.

Ач, які кульбіти видає історія: колись Балога змусив «Нашу Україну» прийняти за начальство В’ячеслава Кириленка. Тепер фракція змусить Балогу спілкуватися з ним як із спікером? І процедура ця, очевидно, буде для обох них малоприємна.

Фактично Кириленко – як би не склалася його кар’єра далі – несподівано, скоріше всупереч Балозі, аніж за себе, але отримав підтримку 53 депутатів фракції. Це реальна сила, котру можна зробити командою. Бо політика – не одиночна гра.

Що ж до Віктора Івановича, то важко не погодитися з думкою Віктора Небоженко: «А якщо допустити, що демонізація Балоги Президенту вигідна?». Зміг же Леонід Кучма досить тривалий час вигідно відтінятися на тлі Віктора Медведчука? Заковирка лише у тому, що Медведчук несподівано для багатьох виявися Кучмі відданим. А від того, хто насправді відданий Ющенко, хто піде з ним й на ризик 2010 року у багато чому залежить відповідь на сакраментальне запитання Юлії Володимирівни. Так «забзідлось», чи просто вітер не з того боку подув?