У гості за льодяником Віктор Шлінчак, журнал «Главред» Віктор Янукович їде до Владіміра Путіна. Новина, яка чи не останньою з’явилась у стрічці інформагентств перед вихідними, – ось де криється відповідь на запитання, як Віктор Федорович збирається пережити призначення прем’єром Юлії Тимошенко.

І як збирається терпіти час її прем’єрства, як будуватиме свій авторитет у партії і яким лідером фракції він буде.

Янукович стане гостем з’їзду «Єдиной России». І це – не тільки публічна демонстрація раніше виробленої лінії поведінки, де-факто орієнтованої на Схід. Це – вимушений хід. Бо коли не буде ресурсу впливу (читай – міністерських посад на роздачу), утримувати людей якийсь час ще можна міфами про зв’язки, переконаннями про авторитет і харизму. Із двома останніми – у Януковича проблема за кілька років так і не вирішилася. А от щодо зв’язків – то це питання вмілого піару.

Більш ніж упевнений, що приїзд Януковича до Москви мають показати усі національні канали. Особливо цінним має бути рукостискання Путіна. А ще краще – Медвєдєва. Того, на якого перстом указав ВВП як на майбутнього спадкоємця і котрого під час параду в Києві Віктор Федорович пригостив льодяником.

Щоправда, у Януковича і в Москві можуть випливти конкуренти. Бо з часів головування у президентській адміністрації найтепліші стосунки з-поміж українських політиків у Медвєдєва були з Віктором Медведчуком. До речі, останній, як подейкували, у 2007-му мав сподівання якимось чином притулитися до російської владної вертикалі. Ото буде картинка зі з’їзду – Янукович, Медведчук… Не вистачає ще, щоправда, Володимира Литвина, голови Верховної Ради часів Леоніда Кучми. Бо, ймовірно, саме між цими гравцями відбуватиметься конкурсний відбір за участь у президентській кампанії-2010 на російські гроші.

Але повернімося до Януковича. Віктор Федорович після 2004-го уже пройшов фазу відносного «забуття» з шістьома відсотками рейтингу. І тільки розповіді про часті візити до Москви та обіди з «високопосадовцями Кремля» ефективно повернули його у стан кондиції. Зараз, коли місце спікера програне, а широка коаліція на даному етапі не є затребуваною, Віктору Януковичу важливо не допустити власної деміфологізації. Особливо у рядах власної партії, яка, враховуючи різні центробіжні сили, ніколи не була і не буде монолітною.

Шмат м’яса (наприклад, керівництво комітетами) – і регіонали ладні порвати одне одного точно так, як Тимошенко будь-кого, хто хоч на йоту сумнівається у її перемозі. І що більше невдоволених залишиться після комітетського розподілу, то більше головного болю додасться Віктору Януковичу. Бо поки він переймається проблемою лише свого політичного майбутнього, частина регіоналів уже готова погодитись на Юлю-прем’єра.