Господні знаки Володимир Цибулько, поет, журнал «Главред» До всіх наших національних недолугостей раз на чотири роки додається ще й високосний рік – саме в цей рік 29 лютого народжуються люди, котрі все життя потім приречені доводити право на власну присутність у цьому світі. Три роки вони не мають дня власного народження. Отак собі людина народилася – а дня її народження три роки поспіль немає в календарі.

Очевидно, такі «господні знаки» формують і певний поведінковий комплекс. Наприклад, у слов’янському календарі цей день позначено як День Кощія-Чорнобога. Уже мороз по шкірі пробігає, як мурашки та інші мурахоподібні, та як холод з глибини душі.

А як бути Олександрові Морозу, народженому саме 29 лютого 1944 року? Можна оцінювати політика за найбільш яскравими його діями – тут усякому приполітиченому українцеві все більш ніж відомо про персону солінезанта, але є й інший спосіб пошуку певних поведінкових і мотиваційних закономірностей щодо народжених у цей день. У спробі вибудови певної системи аналогій можна спробувати знайти відповідь – а що ж таке політик 29 лютого? Чи здатен цей особливий день запропонувати людині, народженій у цей день, якийсь особливий інструментарій кар’єрної самореалізації? Із нескінченного списку світових політиків у доповнення до нашої «домашньої» постаті більш-менш відомими є два латиноамериканці. Тут варто згадати про ту особливість літочислення, наприклад Швеції, де ще, здається, до XVIII століття у лютому був і тридцятий день – тому зважмо на те, що аналізувати доводиться лише в межах християнських літочислень. А як відомо, світова політика самим лише християнством не обмежилася. Достойне товариство Олександрові Морозу в «політклубі» 29 лютого складають: генерал Антоніо Бланко, фактичний диктатор Венесуели в 1870–1887 роках; а також державний і військовий діяч Сальвадору Карлос Умберто Ромеро Мена, відомий тим, що 1 липня 1977 року скинув свого попередника Армандо Моліну. Наслідком його правління стала громадянська війна, яка тривала дванадцять років. У 1979 році Умберто Ромеро скинули і він виїхав у Гватемалу. У цьому товаристві соціал-демократ Олександр Мороз виглядає справді Європейцем і соціал-демократом. Тільки особливістю всіляких аналогій є одна й та ж хиба – бачити в аналогіях те, що хочеш побачити, і не помічати те, що не хочеш помічати. Так само можна розглядати і весь рік.

Найстрашнішим для українців останнього півстоліття був Чорнобиль – якраз посередині високосності. Найщасливішим для українців останніх чотирьохсот років був серпень 1991 року – цікавий для всіляких каббалістів своєю дзеркальністю. Хіба що рік Майдану також був високосним – та чи живі цінності Майдану в наступний високосний рік? Український політичний клас умудрився успішно конвертувати ці цінності у власні вигоди – менше матеріального, зате більше оперативного кшталту, тобто розширити поле для власного маневру. Але прості люди цінності особистої свободи навчилися не просто цінувати – вони навчилися використовувати свободу як зброю. Люди навчилися творити народну політику, на відміну від політики політиків. Суть народної політики – у зменшенні маніпульованості політиків людьми, наприклад, через підвищення вартості найманої праці.

Чи може цей день – 29 лютого – стати додатковим знаковим днем української ідентичності? Мабуть, це справа обох політик – і народної, і політики політиків. Наприклад, здається, 1288 року Шотландія встановлює цей день днем, коли жінка може запропонувати шлюб чоловікові! Якщо він відмовляється, то повинен сплатити штраф. В Україні, наприклад, цей день можна зробити днем законів опозиції – опозиція може прийняти такі закони, котрі повинні пропрацювати мінімум до нового високосного року. От тоді істина про те, що не рий яму іншому, бо сам у неї звалишся, буде реалізована повною мірою. Хоча інколи істина – хай у сусіда корова здохне – в українській ментальній реальності найчастіше сусідить з істиною: згоріла хата – гори й сарай! А, може, досить?!

Тож вип’ємо в цей день за нездихаючих корів і незгораючі хати з повітками! І за здоров’я всіх, хто народився в цей день. І не менш ніж по чотири тости – за кожен несвятковий для них рік.