101-й кілометр, або Уряд на час? Юлія Лимар, журнал «Главред» Мрію потиснути руку людині, яка розуміє, що насправді відбувається в російсько-українських газових відносинах.

Адже кілька «злитих» у ЗМІ угод, заяви прем’єрки, коментарі Секретаріату Президента та послання російської сторони не тримаються купи. А подекуди відверто суперечать одне одному.

Юлія Тимошенко заявляє, що «“Нафтогаз” повністю забезпечив баланс газу на 2008 рік», і що «весь газ без винятку прийде в Україну за ціною $179,5». А за день до цього Президент висловив занепокоєння появою цифри боргу в $321 за тисячу кубометрів. Тобто скільки платить за газ країна, невідомо?

Керманичка уряду радіє, що «безумовною перемогою уряду й “Нафтогазу” є те, що в угоді відсутнє “УкрГазЕнерго”. Цей посередник прибраний раз і назавжди». А екс-міністр енергетики Юрій Бойко шле вітання з Москви: «У погодженому проекті угоди “РосУкрЕнерго” фігурує як постачальник газу до кінця 2008 року». Значить, головний монстр газової корупції не переможений?

«Треба піднімати ціни (на зберігання газу в підземних сховищах) і потрібно прибирати всі договори оренди, які підписані колишніми газопостачальними компаніями “РосУкрЕнерго” і “УкрГазЕнерго”», – заявляє Юлія Володимирівна на брифінгу. «Зараз ціна в Європі перевищує 370 доларів. При цьому ми вважаємо, що середня ціна в 2008 році може бути 378 доларів, а може навіть досягти рубежу 400 доларів за тисячу кубометрів», – відповідає керівник «Газпрому» Олексій Міллер прямо з кабінету Владіміра Путіна.

У всьому цьому інформаційному бедламі можна знайти лише кілька фактів, котрі є незаперечними. По-перше, цьогорічна газова війна закінчена, але зовсім не зрозуміло, що нам готує рік наступний. Уряд зловив синицю, а журавель парує в небі. По-друге, в обмін на контроль 10% вітчизняного газового ринку росіянами усунено «УкрГазЕнерго». Один відомий експерт жартома назвав цю спецоперацію Тимошенко «шило-мильним бартером». По-третє, уряд не зміг прив’язати ціну за споживання газу до ціни за транзит. Отже, ми платимо більше, а отримуємо менше. По-четверте, Кабміну Тимошенко не домовитися про урядові гарантії з російського боку контрактом між «Нафтогазом» та «Газпромом», які є державними підприємствами. Тож ціна на газ може бути переглянута будь-якої миті. Ясна річ, не у бік зменшення.

А будь-яке мінімальне зростання ціни на газ потягне за собою інфляцію. У купі з виплатами вкладів Ощадбанку, розтратами на соціальні доплати, за непрогнозованих прибутків від приватизації уряд приречений на «вибух» бюджету. За яким неодмінно слідує вибух соціальний.

Та інфляційні детонатори, закладені ручками з нинішнього Кабміну, схоже, не завдадуть жодної шкоди самій Юлії Володимирівні. Бо кроки, на які йде Тимо¬шенко, може вчиняти або блаженний, тобто політичний самогубця, або ж надзвичайно розсудлива людина. Тверезий розрахунок Юлії Володимирівни, очевидно, у тому, що вона просто не збирається довго працювати в Кабміні. Водночас вона явно не виглядає заклопотаною зборами за 101-й кілометр, куди «людям у білому» радив би піти Віктор Балога. Тож, зібравши популістські вершки з зубожілого суспільства, ніжка на високих підборах стане на іншу доріжку.

До абсолютної влади.