Серце красуні схильне до зради Юлія Лимар, журнал «Главред» Часи змінюються, і Юлія Володимирівна Тимошенко змінюється разом з ними. Зокрема, у власному баченні державного устрою України:

«Мета запропонованих нами змін – усунення дисбалансу, закладеного в Основному Законі, коли Президент, не будучи офіційно главою виконавчої влади, практично є цією владою, адже призначає та звільняє прем’єр-міністра, членів уряду, керівників областей та районів, що дає Президенту практично безмежну владу…». Грудень, 1997.

«В Україні повинна бути президентсько-парламентська республіка, де фактичним керівником виконавчої влади є Президент». Січень, 2002.

«…Він (Медведчук. – Авт.) хоче за кілька місяців Україну з президентсько-парламентської перетворити в суто парламентську форму правління. Це коли все буде вирішувати більшість, яка є в парламенті, а в парламенті більшість тримають три клани… Медведчук пропонує, щоб ці клани перетворили президента на англійську королеву. А парламент вибере вже справжнього керівника країни, яким тепер стане прем’єр-міністр ». Травень, 2003.

«Народу потрібно запропонувати два готових проекти Конституції. В одному з проектів повинна бути представлена парламентська форма правління, в іншому – президентська. Не потрібно змішувати їх на кучу, нічого доброго не вийде. Обидва проекти повинні бути винесені на референдум». Липень, 2007.

«Нам потрібно провести розмежування функцій влади і зробити Україну традиційною парламентською республікою, як це сповідує досвід Європи». Квітень, 2008.

Еволюція конституційного мислення пані Тимошенко, як видно з наведених цитат, за десять років пройшла шлях від простих змін до Перехідних положень Конституції, промайнула хащі розподілу повноважень то на користь, то від Президента, зупинившись, нарешті, на парламентській республіці. Але будь-яка еволюція – це природно. Цікаво інше. Часи та обставини. У 1997-му, коли політик-початківець з Дніпропетровська не уявляла своєї кар’єри без протекції тодішнього могутнього прем’єра Павла Лазаренка, Юлія Володимирівна боролася за право керівника уряду призначати глав адміністрацій на місцях. У 2003-му, коли майбутнє Тимошенко було пов’язане тільки з Віктором Ющенком, наша героїня боролася зі схемою, коли він Президентом стане, Леонід Кучма – прем’єром, а «Батьківщина» навряд чи пройде у наступний парламент… Позиція Юлії Володимирівни щодо форми влаштування держави продовжує перебувати у прямій залежності від місця сидіння. Страсбурзькі тези 2008-го, проголошені лідеркою БЮТ на тлі відкритого конфлікту з Президентом, – тому підтвердження.

Вустами Миколи Томенка БЮТ поставив главі держави ультиматум: або Юля, а решта – статисти, або дострокові вибори. Все одно які. Якщо парламентські – то БЮТ за парламентську республіку, бо ж сподіваються взяти більшість. Якщо президентські – то Юлія Володимирівна знайде у власному минулому «послідовну» підтримку президентсько-парламентської республіки з сильними повноваженнями Президента.

…Владімір Ленін якось зауважив, що поки народ темний, «найважливішим з мистецтв для нас є кіно». На перший час підходив і цирк. Юлія Тимошенко зажадала перетворити Україну на парламентську республіку. Хоч напевне погодилася б і на монархію?

>P.S.> Особлива подяка хронікам «Дзеркала тижня» та «Німецької хвилі».