Велика вода
Адже вже сьогодні екологи попереджають: снігові запаси у деяких регіонах перевищують норму, а у лютому вони ще збільшаться
Передумови потопу
Поки пересічні українці вже замислюються, як рятуватися від стихійного лиха, а політики починають використовувати їхні відчуття страху у своїх інтересах, у вітчизняному Гідрометцентрі авторитетно констатують: паводок буде, але не такий сильний, як заявляють деякі екологи. Повноводдя можна очікувати, зокрема, біля річки Прип’ять на Волині та Тернопільщині. Також завдяки тому, що водойми достатньо промерзли, можуть виникати затори, особливо на Дніпровському та Дністровському водосховищах. Традиційно під загрозою Закарпаття та Прикарпаття (хоча там цього року снігу менше), а також Крим. Непереливки буде і мешканцям української Венеції – села Вилкового на Одещині. Але особливо фахівці занепокоєні станом річища Дніпра у Києві. Вони говорять, що шар снігу на Київщині удвічі товстіший, ніж у попередні роки.
«Загалом в Україні існує три паводконебезпечні регіони: Карпатський, Поліський та Київський, – говорить Анатолій Яцик, директор Українського науково-дослідного інституту водогосподарсько-екологічних проблем. – У них уже сьогодні запаси снігу достатні для виникнення значної повені. Але особливо небезпечним є Київський регіон. Вище від столиці в басейні Дніпра, на території Росії та Білорусі формується 66% водних ресурсів та запасів снігу. Проте розвиток подій у будь-якому разі залежить від природно-кліматичних умов, що складатимуться найближчим часом. Після першої зимової відлиги тала вода запов¬нила верхній півметровий шар ґрунту і там замерзла, тобто сформувала умови для поверхневого стоку. Тож якщо настане швидке потепління навіть без додаткових опадів – повінь неминуча. Якщо ж потепління чергуватиметься з нічними приморозками – її формування буде розтягнене у часі, а інтенсивність зменшиться».
Керівник Гідрометцентру Микола Куйбіда переконує, що минулої осені ми увійшли в зиму з майже сухим метровим шаром ґрунту. Це дає підстави сподіватися, що значна частина вологи піде на поповнення його вологості. Також, за його словами, окрім цього, є й інші чинники, за якими визначається рівень весняного водопілля. Це і фактична водність річок, і товщина льоду, що може спричинити заторні явища. «Проте тільки поєднання багатьох чинників може спричинити формування високого водопілля», – переконує він. Більше того, всі вони повинні мати критичне значення. «А такого в Україні немає, – продовжує Куйбіда. – Всі показники або у межах норми, або дещо вищі. Наприклад, останнє високе водопілля в Україні було 1996 року, але тоді снігу було в два або й два з половиною рази більше, вдвічі глибшим було промерзання ґрунту, а місцями – втричі. І ґрунти були достатньо зволоженими з осені».
А ще фахівець говорить, що хоча нині в Україні справді сніговий покрив достатньо великий – висота його становить від 10 до 40 см (а запаси води в снігу – від 40 до 60 мм, і лише в басейні Десни та Південного Бугу – до 80 мм), справжнє занепокоєння може викликати лише район басейнів річок Південного Бугу та Десни.
Натомість до можливої повені готуються як у Міністерстві з питань надзвичайних ситуацій, так і у Державному комітеті з водного господарства. Тут стверджують, що нині велика увага приділяється врегулюванню ситуації у водних каскадах біля річок – працюють комісії у басейнах Сіверського Донця, Дунаю, Південного Бугу, Тиси тощо. Водночас голова комітету Верховної Ради з питань нацбезпеки та оборони Анатолій Гриценко закликав ініціювати засідання РНБО щодо протидії можливим повеням в Україні.
На човнах Подолом
Деякі корінні кияни поважного віку ще пам’ятають, як у 1931 році в місті стався справжній потоп. Прелюдією до нього була осінь 1930-го. Ґрунти «наковтались» води, а потім відмовилися її приймати. Взимку промерзлу на кілька метрів землю вкрив товстий шар снігу. А у середині березня на Поліссі потеплішало до +14°С. Стрімко розтанули сніги у басейнах річок Десни, Прип’яті та верхів’ї Дніпра. Хвилі покотилися на Київ. Вулиці Подолу перетворились на венеціанські канали. Кажуть, ними кияни пересувались на човнах та ловили рибу.
Відтоді велика вода заходила в Київ ще двічі – у 1970-му та 1971-му. І в обох випадках це ставалося тоді, коли паводкові води напов¬нювали одночасно річища Дніпра, Прип’яті та Десни.
«Паводки на Дніпрі – річ прогнозована. А в середньому кожні 30 років буває й велика повінь», – говорить Олексій Василюк, активіст Національного екологічного центру України.
«Сьогодні по Дніпру проходить приблизно 700–800 кубометрів води за секунду. Для порівняння – під час катастрофічної повені 1970 року було 18 тисяч кубометрів. Проте відтоді змінилась ландшафтна ситуація – забудовано Оболонь, Троєщину, Харківський масив, Березняки, Русанівку, Кончу-Заспу. І якщо ще 30 років тому під час паводка вода мала можливість розлитися, то зараз вона лише підніматиметься», – переконаний Анатолій Яцик.
У столичних громадських екологічних організаціях переконані, що в разі затоплення території Києва під час весняної повені вин¬ними будуть саме власники елітних маєтків у Кончі-Заспі та на Жуковому острові.
«Усі знають, що з 2001 року на заплавних землях у південній частині Жукового острова та в зоні Кончі-Заспи розпочалась елітна котеджна забудова, – говорить активіст Національного екологічного центру України. – Це відбувається і з протилежного берега Дніпра – біля сіл Вишеньок та Гнідина. І, звісно, будівництво проводиться з попереднім гідронамивом – з підняттям рівня ділянок. Нині середня висота намивів – 6–8 метрів».
Як пояснює еколог, річ у тім, що ширина заплави в районі Києва (і Кончі-Заспи також) становить 7,5 кілометра. Проте, скажімо, на ділянці між селами Козином і Гнідином зав¬дяки тим гідронамивам заплава Дніпра максимально звужена. Фактично лишилось тільки річище – 750 метрів. Тобто у цій частині простір для проходження паводкових вод звужений удесятеро. Тож у разі різкого підвищення рівня води у Дніпрі вона не зможе швидко проходити через цю ділянку, а відтак відбуватиметься різке підняття рівня води у місті.
Зокрема, Олексій Василюк прогнозує, що вода в межах Києва може піднятися на вісім метрів, а то й перелитися через існуючі намивні ділянки. А якщо таке станеться, то 25% території Києва опиниться під водою. Будинки плаватимуть на Оболоні, Троєщині, Русанівці, Позняках, Осокорках. Повінь неодмінно зачепить Чапаївку та Корчувате. Далі у розмові з «Главредом» еколог створює майже нереальну картину, коли цілі спальні райони столиці вже відрізані один від одного, а синя гілка метро – від Поштової площі до Героїв Дніпра – взагалі затоплена, уточнюючи, що у столичної влади ще не було досвіду відкачування води з тунелів. До того ж, повінь – це не лише вода, а й купи піску та мулу. «Кожен з островів у Дніпрі – це результат одного з паводків у минулому», – стверджує еколог.
У розмовах про повінь у Києві неможливо оминути питання про греблю Київської ГЕС. Екологи запевняють, що її прориву ніхто не допустить – воду обов’язково спускатимуть крізь шлюзи. «Більше того, якщо заздалегідь приспустити воду з водосховища за допомогою шлюзів Київської ГЕС, паводок можна розтягнути у часі, – пояснює Анатолій Яцик. – Об’єм водосховища – 3,7 мільярда кубомет¬рів. Цього достатньо, аби загасити можливу повінь із верхнього Дніпра та Прип’яті. Проте це треба робити обережно, щоб із дна не піднявся радіоактивний мул, який там накопичився після Чорнобильської катастрофи. А його – 90 мільйонів тонн, тобто приблизно 330 тисяч залізничних вагонів».
Але найбільша проблема, на думку екологів, – розташування в заплаві Дніпра Бортницької станції аерації, затоплення якої загрожує потраплянням відходів столичної каналізації у Дніпро.
«Сьогодні можновладцям не треба бути лише спостерігачами, варто вже створювати паводкові комісії і постійно розглядати різні сценарії розвитку подій», – переконаний академік Яцик.
В Укргідрометцентрі не підтримують тривожних настроїв київських екологів. Там кажуть: ні 1931-й, ні 1970-й роки у 2010-му не повторяться. Зокрема, керівник Гідрометцентру Микола Куйбіда прогнозує, що можливими наслідками паводків цього року можуть бути затоплення річкових заплав та часткове затоплення понижених територій – прирічкових населених пунктів та об’єктів.
Але як би там не було, точніше про можливе наближення повені можна буде говорити тільки ближче до 20 лютого. Саме тоді у Гідрометцентрі будуть розраховані максимальні рівні весняного водопілля на всій території України. Але навіть якщо метеорологи скажуть, що вони будуть лише трохи вищими за норму, ніхто не забороняє готуватися до стихійного лиха вже сьогодні. До того ж, у МНС говорять, що боятися треба не стільки великої води з річок, скільки неприбраного вчасно снігу. Коли він почне танути, вулицями великих міст, зокрема й Києва, буде важко пересуватися.
Микола Щепець, голова Київської міської організації Українського товариства охорони природи
За статистикою, така повінь, як у 1931 році, буває раз на 300 років, а як повінь 1970-го – раз на 100. Раз на 30 років зазвичай повторюються менш інтенсивні стихійні лиха. Припускаю, що повінь цього року максимум буде такою, як навесні 1979-го. А взагалі, з історії добре відомо: якщо людина прийшла жити на заплаву великої річки – зав¬жди потерпатиме від великої води.
Анатолій Гриценко, голова комітету Верховної Ради з питань нацбезпеки та оборони
Для ініціювання засідання РНБО щодо протидії можливим повеням в Україні є кілька причин. Перша – аномальні для України снігопади, які реально загрожують повенями навесні. Найскладнішою є ситуація в регіонах України. Друга причина – підтвердження парламентською тимчасовою слідчою комісією факту неефективного використання коштів на заходи щодо запобігання лиху – досі не побудовані дамби та інші захисні споруди. А виборчий процес спричинив параліч взаємодії між центральними та регіональними органами виконавчої влади. Ми вважаємо, що ситуація загрожує національній безпеці країни. МНС та МОУ мають уже сьогодні звітувати про стан готовності відомств до боротьби з наслідками можливої повені.
