Состояние экономики Украины на пороге выхода из финансово-экономического кризиса
19 февраля в «Главреде» состоялась пресс-конференция на тему: «Состояние экономики Украины на пороге выхода из финансово-экономического кризиса».
В пресс-конференции приняли участие:
- член Совета предпринимателей при Кабинете Министров Украины Виктор Лисицкий;
- директор Института трансформации общества Олег Соскин;
- старший исследователь Института экономических исследований и политических консультаций Виталий Кравчук.
«Главред»: Чи можна на сьогоднішній день говорити про вихід з фінансово-економічної кризи?
Олег Соскін: Ми можемо говорити про наступне. Фактично 2009 рік – це рік економічного падіння, колапсу, економічних негараздів, посилення всіх економічних негативів, які тільки можна собі уявити. Який ми маємо вихідний параметр? Буквально кілька основних показників, що треба враховувати. Від’ємне сальдо зведеного платіжного балансу – 13,7 мільярдів доларів за рік. Це означає, що цю «дірку» треба чимось закрити. Закрити, зрозуміло, на сьогоднішній день немає чим, бо державний борг складає понад 300 мільярдів гривень, він збільшився на понад 110 мільярдів гривень у 2009 році.
Друге, що треба враховувати – це падіння в 2009 року на 40% експорту. При цьому, все одно від’ємне сальдо зовнішньоторговельного балансу - 2,7 мільярди доларів. Падіння прямих інвестицій у 2,2 рази. Таким чином, ми бачимо, що сама економіка на сьогоднішній день не працює. Отже, це треба буде вирішувати в 2010, це ті негативні речі, які перейшли в 2010 рік.
Чи може уряд на сьогоднішній день зробити запозичення облігацій внутрішньої державної позики? На жаль, не може, тому що на 15 лютого в обігу знаходяться 88 мільярдів гривень ОВДП. Що це для нас означає? На 3 листопада 2008 року їх було всього 8. Отже, відбулося збільшення ОВДП в 11 разів. В тому числі 63 мільярди ОВДП знаходиться у НБУ. Таким чином, борг уряду повністю введений в монетарну базу держави. Це означає, що гірших показників, ніж зараз, навіть не можна собі уявити.
Ще один дуже серйозний показник. На 1 лютого в обігу поза банками знаходилося 153 мільярди гривень готівки.
Отже, офіційне падіння ВВП за 2009 рік – 15%, офіційне падіння індексу промисловості десь на рівні 35%. Неофіційне падіння ВВП – 20%, це однозначно. Причому, йде надзвичайне нарощення готівкової бази.
За 2009 рік відбулося величезне скорочення попиту. Не дивлячись на те, що ціни зростали, народ викупив фактично на 8,4 мільярди доларів більше, ніж продав. В січні цей процес залишився. При скороченні споживання в січні на 5%, народ викупив готівки тільки через ларьки на 833 мільйона доларів більше, ніж продав. Що це означає? Це для нас з вами дуже поганий показник. Це означає, що люди не споживають, а кожну зароблену гривню намагаються поміняти на долар, на євро.
А ще візьміть золото. Зараз відбувається величезна купівля золота. Це означає, що люди не вірять, що буде краще, і вони переводять гроші в найгіршу форму, це так звана форма скарбів. Вони не пускають їх ні на купівлю квартир, ні на товари довгого попиту, а вони, навпаки, вилучають їх з обігу. Гривня, таким чином, втрачає під собою матеріально-речовий фактор. Додайте до цього підвищення цін на цукор на 40%, на молочні вироби, сири – теж 35-40%, і ми з вами отримуємо надзвичайно поганий показник.
Йде скорочення грошей на коррахунках банків. На вчора на ранок цифра становила 16,5 мільярдів. Йде постійне скорочення цього показника вже починаючи з січня.
Ще один серйозний для нас показник, те з чим ми входимо в 2010 рік – це падіння золотовалютних запасів Національного банку. На кінець січня було 25,3 мільярди доларів. Я вам хочу сказати, що на 12 лютого їх залишилося 24 мільярди. Це при тому, що в грудні ми втратили 1,2 мільярди доларів запасу. Таким чином, фактично проплата НАК «Нафтогазу України» і всі інші проплати відбуваються через золотовалютні запаси Національного банку. Цього роботи взагалі не можна.
З цим мотлохом ми входимо в 2010 рік. Кажуть, що промислове виробництво збільшилося. Але ж по відношенню до чого збільшилося? До січня 2009 року. На січень 2009 року падіння промислового виробництва до 2008 року складало 60%. Тому, коли кажемо, що на 12% збільшилося - це просто означає, що падіння склало трошки менше – 50% до січня 2008 рок. Таким чином, добре, що з’явився такий показник. Але він поки що нічого не вирішує, тому що треба вирішувати всі ці речі. Щоб їх вирішити, треба зробити дуже серйозні кроки.
Які кроки треба негайно зробити? Треба зрозуміти просту річ.
Це наша соціальна піраміда. 5% - багаті, вони мають 60% національного багатства. 30% - середній клас, а решта 65% - бідні і жебраки, мають 10% багатства.
Треба змінити цю піраміду. Щоб її змінити треба зробити те, що написано в «Капіталі» Карла Маркса – «Капитал избегает шума и брани и отличается боязливой натурой. Это правда, но это еще не вся правда. Капитал боится отсутствия прибыли или слишком маленькой прибыли, как природа боится пустоты. Но раз имеется в наличии достаточная прибыль, капитал становится смелым. Обеспечьте 10 процентов, и капитал согласен на всякое применение; при 20 процентах он становится оживленным, при 50 процентах положительно готов сломать себе голову, при 100 процентах он попирает ногами все человеческие законы, при 300 процентах нет такого преступления, на которое он не рискнул бы, хотя бы под страхом виселицы. Если шум и брань приносят прибыль, капитал станет способствовать тому и другому».
Треба позбавити кланово-монопольні угрупування 300%, тому що при цих прибутках нема такого злочину, на який вони не підуть, навіть якщо їм буде загрожувати шибениця. Максимально позитивно веде себе капітал до 50%.
Потрібно розвивати середній клас. Якщо уряд хоче змінити ситуацію, як зараз в Польщі – ріст ВВП за 2009 рік, відновлена купівельна спроможність злотого, - він повинен сказати, як він буде збільшувати середній клас, як візьме під контроль чотири найбільших кланово-корпоративних угрупування, як він буде працювати з тим, щоб бідних стало менше.
Для цього треба почати розвивати малий бізнес. Для початку треба негайно прийняти бездефіцитний державний бюджет на 2010 рік – раз. Друге, що потрібно зробити – потрібно негайно підтримати малий бізнес. Це означає, що для юридичних осіб на одному податку потрібне збільшення обсягу річної виручки хоча б до одного мільйона євро, на сьогоднішній день це 30 тисяч євро. Наступне – всім громадам треба дати право формувати свій бюджет і мати свої юридичні рахунки в тому комерційному банку, в якому вони хочуть це робити, якщо прийнято це рішення на їх сесії ради.
Потрібно щось робити із стабілізацією національної грошової одиниці. Це однозначно. Отже, або вводимо валютний комітет, або давайте введемо паралельно євро. Тому що інакше ми вже не можемо утримувати ситуацію. Доведеться переходити до світових цін на газ. Але тоді давайте міняти всю систему того газу, який ми видобуваємо в Україні. Ціни повинні формуватися на ринкових засадах, свердловини повинні належати державі, вони повинні давати прибуток, їх треба забрати у людей, які тримають свердловини. Відповідним чином, тоді треба міняти транзитну ціну на газ і ціну на газ від Росії.
Останнє, що треба зробити – це введення єдиного соціально-пенсійного податку 14%, ліквідувавши всі фонди – пенсійний, соціальний, по безробіттю, по нещасних випадках, – бо вони з’їдають значно більше, ніж вони приносять користі. 14% - 7% платить працедавець, 7% сплачує той, хто заробляє гроші.
Плюс політичне рішення – провести 30 травня вибори до місцевих органів влади по відкритому мажоритарно-пропорційному принципу. Це однозначно треба зробити, щоб зруйнувати ієрархію кланів. Якщо це зробити, то тоді ми побачимо вихід з цього тунелю кризи, з’явиться світло.
«Главред»: 30 травня виборів не буде.
Олег Соскін: Повинні бути, тому що це узурпація влади, це порушення Конституції. Ми фактично ламаємо базовий принцип демократії. Це порушення статті 5 Конституції, що джерелом влади в України є народ, і ніхто не має права узурпувати владу у народу.
Віктор Лисицький: В першу чергу, я дякую «Главред-Медіа» за запрошення. Ваш сайт дуже популярний, і приємно на ньому виступати.
Я оцінюю стан економіки України, в першу чергу, як такий, що Україна сьогодні фактично є лузером, програє фактично по всіх напрямах своєї діяльності, головної економічної діяльності. За винятком, можливо, одного виду економічної діяльності, про який наші вожді не згадують, вони, можливо, навіть і не здогадуються, що він є. У мене таке враження, що у них кваліфікації не вистачає. Це напрям інформаційних технологій. Наш сектор інформаційних технологій розвивається досить швидко, але ми його не відчуваємо, тому що він переважно працює на іноземні ринки, в основному на ринок інформаційних технологій Сполучених Штатів Америки.
Гірше всього, що український капіталізм просто знищує людей. Я глибоко переконаний в тому, що саме капіталістична модель є найбільш ефективною, принаймні, на даному етапі цивілізаційного розвитку людства. Але ми можемо сказати, що саме український капіталізм фактично знищує нас - українців. Хоча в десятках інших країн, і, в першу чергу, в постсоціалістичних європейських країнах, картина абсолютно інша. Це відбувається головним чином тому, що конкурентоспроможність нашої економіки впала. Криза, яка відбулася, фактично тільки підтвердила, що ми слабаки. Більш слабких експортерів, ніж Україна, немає в світі. В результаті у нас в номіналі скоротилися всі показники.
Я хочу звернути вашу увагу, що ніколи в економіці Україні не було такого, щоб номінальні значення показників період за періодом, рік за роком падали на десятки відсотків. Йдеться, в першу чергу, про доходи населення. У людей просто фізично стало менше грошей. Якщо номінальні доходи українців впали, впали номінальні доходи малого і середнього бізнесу, причому, значно більше, ніж номінальні доходи українців в цілому. В принципі по минулому року падіння доходів склало близько 70 мільярдів доларів. Просто скласти останні дані Держкомстату. Держкомстат із запізненням дає дані по ВВП, і тільки на основі екстраполяції того, що склалося за перші три квартали, можна робити такий висновок.
Відповідно, в номіналі у нас скоротилася навіть грошова пропозиція. Такого ніколи не було, ніколи. Ми по корупції знаходимося на 146-тій позиції в світі, причому, ми досить стрімко впали. Ця 146-та позиція показує, що у нас практично влади в сучасному розумінні цього солова немає. Влади як публічного інституту розвиненої нації у нас немає.
Що робити? Я назву тільки три напрями. В першу чергу, треба здійснити перехід на інвестиційно-інноваційну модель розвитку конкурентних переваг. Гроші йдуть не туди, де вони більше всього потрібні. Вони йдуть туди, де вони дають найбільший результат, найбільший прибуток. В зв’язку з цим ми можемо побачити, що є досить успішний бізнес в таких видах економічної діяльності, які в принципі треба підтримувати. Мені, наприклад, подобається «МакДональдз» - зручно, швидко, порівняно дешево. Але ви розумієте, що у нації, яка розвивається за рахунок технологій «МакДональдзу», немає перспектив. Тобто інвестиції йдуть не в ті сфери економічної діяльності, якими б пишалася Україна, які могли б радикально поліпшити нашу зовнішню торгівлю. В першу чергу, добитися того, щоб все ж таки наш експорт був надійний і не падав у два рази у результаті того, що десь там далеко на Манхеттені луснули три фінансових установи. Якщо б він і падав, то під впливом якихось значно більш радикальних подій.
Які у нас найбільші інвестиції? Відразу ж спливає згадка про «Криворіжсталь» - 4,5 мільярди доларів. Ой, як багато. По-перше, 4,5 мільярди доларів для України це дуже мало, це копійки. Зараз ніхто не може пояснити, куди вони поділися. Я думаю, що їх ніхто не вкрав, їх просто проїли, проїла бюджетна сфера.
Де ще великі інвестиції? Банківська сфера. Дійсно те, що туди прийшов капітал -австрійський, німецький інші… Ця германська раса дуже добре розуміє, що Україна є надзвичайно перспективним сектором ринку, але наші вожді не дуже це розуміють, тому що вони не створили умови, щоб інвестиції приходили не тільки в банківську сферу, яка є непоганим регулятором і т.д., а йшли хоча б в гірничо-металургійний комплекс, хоча б в сільське господарство і т.д.
Боротьба з корупцією. Кабмін має працювати все ж таки, як Кабмін. Це для мене дуже болюча тема, я повернуся до неї в самому кінці.
І те, що згадував пан Олег, - готівка 8,4 мільярди доларів. Це ж тільки в минулому році було, а позаминулого 2008 року більше 11 мільярдів. Тобто за два останні роки українці купили приблизно на 20 мільярдів доларів готівки більше, ніж продали.
Я постійно нагадую такі сумні показники, і, чесно кажучи, дивуюся, чому наші політики не згадують про них. Візьмемо 1990 рік - померло 630 тисяч, нас тоді було 52 мільйони. Потім показники значно вищі. Був рік, коли у нас померло 793 тисячі. В останньому році, за даними тільки Міністерства юстиції, даних Держкомстату ще немає – 507. Просто вмираємо. Ось український капіталізм. У нас тільки за рахунок зростання кількості померлих померло 2243 осіб. Маємо найгірші показники. До чого я веду? Зрозумійте, якщо країна квітуча, якщо там все гаразд, то там і смертність значно менша.
Порівняємо нашу смертність з Польщею, Молдовою. Синьо-жовті стовпчики наші - значно вищі, ніж у Польщі, Молдові. Молдові! Вдумайтеся, Молдова – країна розірвана на дві частини, найбільш промислово-розвинута частина Молдови відірвана, залишилася в межах Придністровської Республіки, там залишилося переважно сільськогосподарське виробництво і все, що з ним пов’язано. В Молдові смертність значно менша. З Польщею говорити не доводиться – найбільший наш сусід, і незабаром буде наш найбільш ризикований конкурент.
По експорту-імпорту можна багато чого говорити. Я спеціально вибрав тільки дві групи. Україна ж нібито, аграрна держава. Червоні стовпчики - це як у нас зростав імпорт продукції тваринництва – м’ясо, молоко та ін. Зелені – як зростав експорт. А чорні – це сальдо. Ви бачите, що останні роки у нас вперте негативне сальдо.
Говорять, що Україна промислова держава. Де ж промислова? Беремо тільки одну групу. Імпорт зростає значно скоріше, ніж експорт. Експорт взагалі впав. Зрештою маємо негативне сальдо протягом останніх кількох років. Це ще раз показує, що у нас економіка недостатньо конкурентоспроможна.
Боротьба з корупцією починається з того, що змінюється процедура підготовки та прийняття рішень. Скажіть, будь ласка, чому, сидячи в Києві, можна зареєструвати свою фірму абсолютно легально і розгорнути бізнесову діяльність, припустимо, в Силіконовій долині, по Інтернету, за лічені хвилини? Чому це можна зробити нам з Києва в Силіконовій долині і це практично неможливо зробити швидко тут, в Києві? Треба змінювати процедуру підготовки і прийняття рішень. Кабмін повинен бути, скажімо так, піонером у цьому питанні. Ми збираємося в Європу, але, на превеликий жаль, Кабмін у питаннях підготовки та прийняття рішень все менше і менше нагадує європейський орган. Засідання Кабінету Міністрів в усіх країнах - закриті засідання. У нас цього немає – це раз. По-друге, повинен обов’язково працювати потужний експортний апарат по аналізу тих рішень, які виносяться на засідання Кабінету Міністрів. Цього також немає.
Я абсолютно впевнений, коли виконавча влада, коли вищий політичний орган виконавчої системи влади просто повернеться до європейських стандартів, які спробували впровадити ще 10 років тому, то поступово через деякий час розпочнеться процес наведення порядку у підготовці прийняття рішень і на всіх інших рівнях. І відповідно, боротьба з корупцією набуде системного характеру. А ганятися за чиновниками, хто скільки взяток взяв – безперспективно.
По залученню готівкової валюти в банки. Знаєте, українці такі дивні люди, вони постійно намагаються підтримати Сполучені Штати або Європейський Союз через купівлю готівковою валюти і не хочуть підтримувати свою економіку. Мені також дуже дивно, чому наші вожді не звертають уваги на цей факт, на ці хоча б 20 мільярдів доларів. Якщо, припустимо, частка цих грошей повернеться в банківську систему у вигляді депозитів, то банки отримають потужний додатковий ресурс для кредитування, в першу чергу, малого та середнього бізнесу і житлового будівництва. Відповідно, і ставки по кредитах підуть вниз і т.і. На превеликий жаль, поки що цього не відбувається.
Віталій Кравчук: На відміну від моїх колег, які озвучили песимістичні ноти, я можу сказати, що у нас є певні позитивні моменти, які відбулися в кінці 2009 року.
Стосовно того, що ми купуємо валюту – я погоджуюсь, що це негативна ознака, але, можливо, це також певна ознака того, що наш малий бізнес, який у значній мірі працює на готівковій іноземній валюті, дещо піднімається. Відповідно, при зростанні їхніх оборотів потреба у валюті також зростає. Я думаю, це одна з причин того, що в кінці року у нас активно почала скуповуватися валюта. Хоча, звичайно, недовіра до гривні – це теж важливий фактор.
Що стосується того, що завдяки тому, що у нас правдами чи не правдами фінансувалися пенсії і зарплати працівників бюджетної сфери, у нас все ж таки доходи населення – принаймні, офіційні – дещо збільшилися в кінці року. Хоча після урахування інфляції можна побачити деяке падіння.
Коли ми говоримо про наш валовий внутрішній продукт за останні три квартали, ми бачимо зростання. Звичайно воно було помірним і ми все рівно вийшли на -15% за рік, тим не менше, ситуація у другій половині року була не така кризова, як вона була у першій половині. Ми побачили зростання більшості галузей, ми побачили зростання по промисловості, по будівництву, хоча воно, звичайно, символічне. Роздрібна торгівля гарно себе почувала, сільське господарство нас трошки порадувало в цьому році – ми побачили невеличке зростання.
Тобто ми з впевненістю можемо сказати, що дно тієї ями, в яку ми впали за час кризи, ми пройшли. Інше питання – коли ми з цієї ями виберемося? Поки що підстав для того, щоб ми побачили якесь чудове зростання, яке поверне нас на докризовий рівень, немає. У нас немає кредитів, які б фінансували це зростання. Хоча в другому півріччі ми побачили певне зростання кредитів юридичним особам у національній валюті. Мабуть, кредити будуть більше видаватися у 2010 році, але цього, звичайно, недостатньо для того, щоб ми повернулися на докризовий рівень.
Зростання ВВП у 2009 році свідчить, скоріше, про те, що ми не будемо падати, ніж те, що будемо зростати. У другому півріччі у нас була краща ситуація, ніж в першому, тому в цілому за 2010 рік навіть при помірному зростанні ми вийдемо на плюс 3-4%, якщо, звичайно, наша влада не прикладе активних зусиль для того, щоб вивести країну на докризовий рівень. Навряд чи ми це побачимо, тому що у нас далі, можливо, будуть продовжуватись виборчі перегони – так чи інакше, ми не бачимо консолідованої позиції з боку влади.
Хоча загалом економіка Україна повернулася на рівень 2005 року, тим не менше, споживчий попит повернувся на рівень 2007 року. І тут у нас є той запас, який, можливо, підтримає нашу економіку в 2010 році. По-друге, нам можуть допомогти зовнішні фактори. У другому півріччі ми побачили зростання ВВП, зростання міжнародної торгівлі в більшості країн світу. Це зростання рано чи пізно ретранслюється у підвищення попиту на українську продукцію експорту. Можливе певне збільшення цін.
Хочу підкреслити, що падіння експорту 2009 року в рівній мірі було як падінням реальних цифр, так і падінням цін. Це означає, що при відновленні рівня цін ми можемо побачили зростання.
Той сценарій, за яким світова економіка іде на другу хвилю фінансово-економічної кризи – реальний, але він не є базовим сценарієм розвитку світової економіки. В 2010 році все-таки буде зростання. По-друге, українські споживачі в 2010 році, мабуть, будуть менше вкладати грошей у долари, а більше у споживання – по тій банальній причині, що запаси доларів у них і так вже немаленькі. Це те, що нам буде сприяти.
Певною мірою пожвавлення банківської системи, тобто відновлення довіри, припинення погіршення фінансового стану українських підприємств теж дозволить банкам, принаймні, чітко оцінити кредитоспроможність боржників і менш консервативно підходити до кредитування. Це може дати певний стимул для того, щоб підприємства, вкладали гроші у капітальні інвестиції.
За рахунок зовнішнього фактору і певного зменшення песимізму всередині країни ми можемо вийти на невеличке зростання – 3-4% по підсумках 2010 року.
В тому випадку, якщо у нас не буде прийнята політика, яка буде цьому перешкоджати – наприклад, друкування грошей у великих обсягах, - якщо цілий рік Україна не буде займатися виборами, у нас є перспектива помірного зростання.
Дозволю собі не погодитися з колегами щодо того, що реформу потрібно робити саме зараз. Реформи, які ми повинні проводити під час кризи, повинні відрізнятися від тих, які ми проводимо під час стабілізації. Мені здається, що найбільш тяжкі реформи все ж таки потрібно проводити саме в час більш стабільної ситуації.
У нас залишається багато чого, що можна зробити зараз – наприклад, реформи у пенсій ній сфері. Що стосується реформи податкової сфери, то її краще відкласти до покращення ситуації.
Олег Соскін: Я хотів би додати, що реформи потрібно було робити позавчора. Не робити ми їх вже просто не можемо. Отже, коли ми говоримо про те, чи буде зростання в рамках існуючої системи економічного регулювання і в цілому законодавства України. Зростання не буде, буде подальше падіння. Класика жанру: для того, щоб щось зростало, потрібно туди вкласти гроші. Потрібно, щоб був відповідний попит, підкріплений грошима, щоб зростало споживання.
Більшість наших банків мають статутний капітал 5-20 мільйонів євро. Це банки? Це не банки. Отже, перше, що треба було зробити нашому регулятору – це здійснити концентрацію банківського капіталу в умовах кризи. Тому що вижили у нас в основному тільки банки із західним капіталом. Вони нас і врятували. А наші національні банкіри свої банки розорили – «Родовід», «Укрпромбанк», «Надра», «Укргазбанк». Перш за все, треба навести порядок серед наших банківських власників і менеджменту, щоб вони не розоряли своїх вкладників, для того, щоб зберегти свої статки.
Депозити – перший показник стабільного кредитного ресурсів банків і власного ресурсу. На 1 лютого 2010 року всі депозити - фізичних, юридичних, в гривні, в доларах, в євро - складали 324,8 мільярди гривень. На січень 2009 року вони складали 358 мільярдів гривень. Вони за рік надзвичайно впали. Але люди у нас розумні, хоча ми їх і звинувачуємо, в валютному виразі юридичні і фізичні депозити складали 155 мільярдів, трошки менше, ніж на 1 січня 2009, тоді було 157,5. В національній валюті на 1 січня 2009 року було 200 мільярдів гривень депозитів. На 1 січня 2010 стало 173 мільярди. На 1 лютого цього року – 169,6. Отже, в гривні йде суттєве скорочення депозитів.
Таким чином, у наших банків грошей для фінансування процесу відтворення не вистачає. «Плюс» 80 банків знаходяться на межі банкрутства. Отже, немає передумови для розширеного відтворення грошових ресурсів.
Наш державний бюджет є банкрутом. Він сьогодні на добу збирає 600 мільйонів гривень, а йому треба – 2,4 мільярди гривень.
Роздрібна торгівля за минулий рік скоротилася на 20%, тому ніякі долари в малий бізнес не йдуть, вони йдуть під подушки. В січні воно знову на 5% скоротилося.
Ви кажете про податки. Шановні мої, неповернення ПДВ – це найбільш корупційний податок. Сьогодні, якщо я не помиляюся, цифра перевищила 27 мільярдів гривень. Цей податок не працює. Авансовий збір податку на прибуток склав за перший квартал 2010 - його зібрали наперед - 15 мільярдів гривень. Отже, вже збирати немає чого. Тому, якщо не міняти податкову систему, то фактично ми з вами можемо говорити, що вона вже зазнала краху.
Борг бюджетникам на сьогодні перевищив 1,6 мільярдів гривень.
На 60% відбулася девальвація гривні. Нема жодної країни в світі, де сталася така девальвації. Ми розуміємо, чому зараз іде зміцнення гривні, тому що не прийнятий державний бюджет, і немає його дефіциту. «Плюс» піднялися ціни на основні товари в січні і лютому. Тому вирівнявся масштаб цін, немає зайвої гривні. Зараз склався баланс між матеріально-речовим складом валового внутрішнього продукту і надрукованою готівковою та безготівковою гривнею. Тому і є стабільність.
Є ще один фактор – НАК «Нафтогаз» за газ розраховується за рахунок золотовалютного запасу нашого з вами.
Я теж за покращення, але давайте введемо реальні ціну на газ. Я скажу, яка вона буде. В 2010 році перший квартал – 305, другий квартал – 336, третій – 351, четвертий – 350 доларів за тисячу кубометрів. Середня ціна в минулому році була 260 доларів це без ПДВ і без транзиту.
Віктор Лисицький: У мене є великі сумніви, що Китай або, взагалі, Південно-Східна Азія допоможуть нам розвинути наш експорт, що вони у нас будуть більше купувати. Справа в тому, що Китай давним-давно взяв курс на індустріалізацію. Якщо взяти, припустимо, найбільш розвинуті у нас виробничі комплекси, то вони там досягнули дуже помітних успіхів. Якщо говорити про ВПК, то китайці тихенько злизують наш досвід, платять нам за це зовсім невеликі гроші.
Про пріоритет на те, що підприємства повернуться до інвестицій. В Києві існувало кілька десятків високотехнологічних виробництв. На превеликий жаль, зараз фактично тільки прохідна залишилася. Те саме можна сказати про значну кількість інших міст. Тому сподіватися на те, що підприємства без будь-яких спеціальних підтримуючих кроків з боку влади круто повернуться до інвестиційної діяльності і будуть оновлюватися, не доводиться.
В часті концентрації банківського капіталу. Сполучені Штати Америки – найринковіша економіка світу - мають більше 10 тисяч малих банків, обмеження – 125 мільйонів доларів. Ми по кількості банків на душу населення дуже далекі від Америки.
Читач сайту «Главред» Ivan Gegel (Ukraine, Kiev) Вопрос В. Лисицкому. Как Вы относитесь к разного рода социальным инициативам типа повышения пенсионного возраста и т.д. Они должны, кажется, сэкономить затраты на содержание пенсионеров.
Віктор Лисицький: Во-первых, я уже пенсионного возраста и меня это уже не затронет, поэтому будем говорить правдиво. Мне кажется, это какая-то разновидность гитлеризма. Подумайте сами: у мужчин 62,5 года средняя продолжительность жизни, и предлагается повышать пенсионный возраст. Получается, тем, кто еще не вышел на пенсию, говорят: подожди, еще работай? Т.е. умирай?
Я считаю, что это совершенно неправильная инициатива. К большому сожалению, некоторые политики любят про это вспоминать. К большому сожалению, про это любит вспоминать Международный валютный фонд. Это неправильно. Вот мы поднимем здравоохранение, когда будут выписываться одинаковые рецепты что в поликлинике на Троещине, что на Верхней,5 – поликлинике Кабинета Министров. Вот когда это дело ликвидируется, можно будет говорить о повышении пенсионного возраста.
