Пресс-конференция: Новшества Налогового кодекса
9 серпня у прес-центрі медіа-холдингу «Главред-медіа» відбулася прес-конференція на тему: «Новий проект Податкового кодексу: позитиви і негативи, перспективи та можливі наслідки прийняття».
У прес-конференції взяли участь:
- директор соціально-економічних програм Центру політичного консалтингу Олег Килимник,
- старший консультант сектору економічної стратегії Національного інституту стратегічних досліджень Олексій Молдован,
- кандидат економічних наук, автор книги «Як підняти українську економіку» Андрій Новак.
Андрій Новак:
Я хотів би розпочати з самого факту громадського обговорення. Це вже традиція: тільки-но з’являються обрії якихось виборів, то влада одразу згадує про таке поняття як народ, громадськість та експерти і починає виносити законодавчі акти, навіть такі вузькоспеціалізовані як Податковий кодекс, на так зване, громадське обговорення. По-перше, я сам цей механізм вважаю не більше, ніж фікцією. Тому що Податковий кодекс повинні готувати виключно спеціалісти. І ідея, що ми виносимо це на загальне обговорення, а ви надсилайте свої пропозиції, а ми їх всі будемо враховувати, то ця ідея виглядає на рівні дитячого садка. Ми вже проходили такі публічні політичні акції перед виборами, коли політичні сили закликали надсилати пропозиції на свої сайти, писати листи. «Пишіть, а ми відповімо та врахуємо!»
Тепер про сам Податковий кодекс. Податковий кодекс – не є окремим законодавчим актом. Він іде у дуже міцній ув’язці з Бюджетним кодексом. Якщо ми вже маємо фактично прийнятий Бюджетний кодекс, то треба розуміти, що Податковий кодекс не зможе навіть в теорії заперечувати якісь загальні положення Бюджетного кодексу. Тобто якщо в Бюджетному закладені певні параметри, то Податковий кодекс може їх просто деталізувати, але не може їх змінювати. Тому коли я побачив якість Бюджетного кодексу, я зрозумів, що, на жаль, принаймні в цьому році економічних реформ в Україні не буде. А оскільки йдеться про кодекси, то, я так розумію, економічних реформ, не буде ще довго. Оскільки це – не одноразові документи.
Тепер подивимося більш детально запропонований Податковий кодекс. Я вважав, що основним завданням Бюджетного кодексу разом із Податковим мала би бути децентралізація бюджетної системи. У нас найбільша проблема у податково-бюджетній сфері це – гіперцентралізація. На сьогодні 80% всіх бюджетних ресурсів надходить до центрального державного бюджету, і тільки 20% залишається на всіх місцевих бюджетах разом взятих.
Для порівняння в радянській економіці у 1990 році це співвідношення було таким: 51% бюджетних ресурсів розподілялося через центральний бюджет в Москві, і відповідно 49% - через всі місцеві бюджети по всьому Союзу. Тобто міжбюджетне співвідношення було 50/50. І це вважалося величезною централізацією. Саме через неї радянська економіка не витримала і розвалилася. А від того розвалилася і держава.
А у нас сьогодні це співвідношення 80/20 на користь центру! Тобто при такій ступені централізації не дивно, що по всій Україні у місцевих бюджетах просто немає ресурсів для самих елементарних простих господарських завдань – поміняти трубу, накрити асфальт, вже не кажучи про якийсь розвиток, розбудову чи облагородження. Все починається з цього співвідношення. І Бюджетний кодекс цього співвідношення не змінив. Ми тільки чули, що уряд збирається 8 податків забрати з центральних і передати місцевим.
Я думав, що це буде здійснено через Податковий кодекс. Але запропонований Податковий кодекс нічого подібного не містить. Більше того, до загальнодержавних податків і зборів віднесено 19 податків і зборів, а до місцевих – один єдиний податок, податок з реклами, і чотири види зборів (ринковий, туристичний збори, збір за паркування машин і збір по деяким видам підприємницької діяльності). Це все, що влада залишила місцевому бюджету – один податок і чотири дрібні збори. При такому підході, я думаю, що співвідношення 80/20 буде як ягідки. При таких розкладах, що залишається у державному бюджеті, а що залишається місцевим, це співвідношення вже досягнуто 90/10.
Зважаючи на цей Податковий кодекс, у мене взагалі виникає запитання: а чи потрібна в Україні взагалі місцева влада? Можливо, вона взагалі не потрібна – потрібні лише представники Податкової адміністрації в місті, регіоні та області. Вони сидять, збирають касу в центральний бюджет і все. Для чого місцева влада як така? Оце те, що сьогодні натворив Бюджетний і Податковий кодекси.
Я сподівався, що хоча б буде полегшено адміністрування податків, тому що уряд же говорив, що буде все спрощувати, що підприємцям буде дуже легко працювати. Не забрана жодна норма тих повноважень, які має Податкова адміністрація. Тобто і зараз податкова може залітати в офіс, забирати всі комп’ютери, опечатувати приміщення, забирати всі документи.
Я не бачу сенсу прийняття Податкового і Бюджетного кодексів у тому вигляді, у якому вони існують зараз. Оскільки вони абсолютно нічого не змінюють. Я не кажу про реформи, але вони не змінюють навіть адміністрування податково-бюджетного процесу. Тобто що вони є, що їх немає – ніякої різниці. Вони просто законсервували на рівні кодексної системи ті правила гри, які існували до цього часу. Хоча Бюджетний і Податковий кодекс разом із самим бюджетом на 2010 рік мали б бути трьома найважливішими інструментами реформ, які б здійснював уряд.
Я готовий був би закрити очі на те, що уряд формував коаліцію методом «тушок», якби дійсно ця коаліція формувалася для того, щоб швидко і ефективно робити реформи. Тому що я сподівався, що хоча б за наслідками кризи все-таки українська влада зрозуміє, що вже не можна надалі тільки говорити про реформи – потрібно їх здійснювати. 19 років ми про них тільки говоримо. І найбільше сподівання було на бюджет 2010 року, який не виправдав надії і знов став дефіцитним та знову маємо купу бюджетних паразитів, яких ми, платники податків, будемо фінансувати – «Нафтогаз», вугільну галузь, «Укравтодор». Ці гіперпаразити бюджетних систем. Тож Бюджетний і Податковий кодекс просто законсервували те, що у нас хаотично формувалося у податково-бюджетному законодавстві. Тепер це просто зафіксовано на рівні кодексу.
Олексій Молдован:
Це у нас вже друга спроба обговорення проекту Податкового кодексу.
З точки зору технічного аналізу варто відмітити певну динаміку. Про зміни, які відбулися у проекті Податкового кодексі, який був опублікований 3 серпня в «Урядовому кур’єрі».
Передусім слід сказати, що це не відкоригований, а відредагований і вичитаний проект документу. Тому що попередній проект Кодексу містив не лише окремі дискусійні норми, але й відверті граматичні похибки. Якщо, наприклад, у першому розділі про системи оподаткування говорилося про введення акцизного податку та про скасування ряду інших податків, то згодом по тексту проекту ці податки спливали під час визначення бази оподаткування податку на прибуток та ін.
Тобто як проходила робота над Податковим кодексом? Фактично вона була розділена на декілька напрямків та була призначена якась структура, яка відповідала за той чи інший розділ Податкового кодексу. І, таким чином, наприкінці зводили один законопроект, і, як наслідок, виникли деякі неузгодженості в самому документі.
До другого читання він був відредагований, були вичищені самі конфліктні моменти, була логічно побудована єдина лінія цього документу. А щодо внутрішнього змісту, то там містяться скоріше косметичні правки.
Передусім хотілося б відмітити адміністрування податків. Воно було дещо лібералізоване. Після тих нововведень та ініціатив, які пропонувалися в першому варіанті Податкового кодексу, і які зустріли різкий супротив з боку підприємців, експертів і громадськості, найбільш одіозні норми були видалені. Але знову ж таки, це норми, які були видалені в порівнянні з тим першим проектом Податкового кодексу, але не з діючою практикою. Тобто спочатку уряд задекларував максимально жорсткий варіант адміністрування податків, а тепер під виглядом поступок він деякі норми починає знімати. Фактично ж, якщо ми будемо порівнювати з поточною ситуацією, то адміністрування податків, запропоноване урядом, викликає деяке заперечення.
Дещо зазнав змін розділ про спеціальні податкові режими. По-перше, було зменшено суб’єктивну роль уряду в цьому процесі, була дещо відкоригована спрощена система оподаткування. Фактично уряд зробив те, що від нього вимагала громадськість. Тобто декілька разів уже говорили: якщо уряд не зацікавлений в існуванні спрощеної системи оподаткування, то давайте зробимо чесно – системно створимо обмежувальні рамки для дрібних підприємців, які займаються наданням побутових послуг, без всяких складних формул. Насправді це було зроблено. Гранична виручка для фізичних осіб, підприємців, була знижена до 300 тисяч, збільшено ставки єдиного податку, обмежено сферу застосування спрощеної системи. Тобто в даному контексті, мені здається, що уряд вчинив чесно. Він сказав, що спрощена система оподаткування в тому стані, в якому вона існує наразі, вона існувати не може. Тому ми її максимально звужуємо до невеликих дрібних послуг.
Було дещо змінено режими спеціальних податкових режимів. Я думаю, в позитивну сторону. Тому що знову ж таки був зменшений суб’єктивний вплив уряду, було дещо модифіковано ставки податків. Наприклад, податок на прибуток тепер буде складати 20% і вилучається додаткова ставка, яка раніше мала зараховуватися до органів місцевого самоврядування. Тобто є певні косметичні зміни, які дещо модифікували перший варіант проекту Податкового кодексу. Якихось кардинальних та відчутних змін в новому варіанті немає. Це просто більш вичитаний варіант попереднього проекту кодексу, де були видалені найбільш одіозні норми.
Другий момент. Процес прийняття Податкового кодексу. Насправді Податковий кодекс ніколи не буде сприйнятий однозначно позитивно, тому що завжди існуватимуть дві сторони – підприємців і податківців. Наразі новий проект Податкового кодексу – це варіант податкової служби. Тобто якщо хтось відслідковує діяльність податкової служби, то він чітко може побачити, що в цьому варіанті, як і в попередньому, зібрано надбання Державної податкової адміністрації, яка намагалася протягом останніх 5 років ті чи інші ініціативи провести в різній формі – чи то через постанови уряду, чи то в формі внесення змін до законів. Тепер же Податкова адміністрація фактично інкорпорувала все те, що вона хотіла би бачити та проштовхує в даному проекті Податкового кодексу.
Відомо, що буде інший варіант, який зараз готується. І в ньому більш вагомо буде відображена позиція саме підприємців. Я думаю, що такий плюралізм у кінцевому рахунку дасть змогу знайти певний баланс між сторонами.
Немає ніякої політики. Я просто бачу певну динаміку розвитку Податкової служби. Теорія бюрократії стверджує, що кожна бюрократична структура прагне до єдиного – до збільшення, розростання. Власне в цьому Податковому кодексі ми бачимо, що проблеми пропонується вирішити за рахунок розширення повноважень Податкової. Але, мені здається, що це ключова проблема, на яку потрібно звернути увагу. Будь-яка проблема може бути усунена різними способами. Податкова служба пропонує такий шлях: дайте нам більше повноважень, більше грошей для цих повноважень, і ми будемо підвищувати ефективність податкової системи. Але я впевнений, що існують і інші способи. Наприклад, інституційний список, зафіксувати певні механізми підвищення ефективності податкової системи за рахунок вбудованих механізмів законодавчих. Наприклад, я недавно чув таку цікаву ідею – пропозицію запровадити податкову індульгенцію для тих суб’єктів підприємницької діяльності, які збільшують податкові відрахування, скажімо, на 20% на рік. Якщо вони зберігають такий показник, то вводиться мораторій на будь-які виїзні податкові перевірки. В принципі, ідея гарна. За 5 років ми фактично можемо домогтися збільшення вдвічі податкових надходжень. Таким чином ми зможемо зекономити на нашій податковій службі, тому що зменшується їх обсяг повноважень, і відповідно їх фінансування. Існують альтернативні ідеї досягнення тих цілей. Ціль у нас одна – сприяти підвищенню фіскальної ефективності податкової системи за рахунок прикриття схем мінімізації оподаткування. Інша ціль – стимулювання економічної активності. Той варіант, який запропонований у Податковому кодексі, є чітким відображенням позиції Податкової служби.
Я думаю, що уряд та Міністерство фінансів передусім повинен зайняти третю позицію та подивитися на інструменти, що пропонуються податківцями, та запити, що пропонуються підприємцями. Адже не факт, що ті ініціативи, які висувають підприємці, також будуть потенційно дієвими. Місяць тому на засіданні парламентського комітету, де розглядався Податковий кодекс, підприємці спокійно вголос казали, що хай би що уряд не прийняв, вони все одне будуть займатися мінімізацією оподаткувань. Вибачте, якщо така позиція, то відповідно буде така жорстка позиція Податкової служби, яка в принципі і зафіксована в цьому Податковому кодексі.
І останнє, що я хотів би сказати, стосується публічного обговорення. Мені насправді також здається, що це більше привід. Дійсно Податковий кодекс потребує доопрацювання, але не потрібно говорити, що це абсолютно негативний документ. Я хочу нагадати, що за даними всесвітніх досліджень, наприклад, Paying Taxes 2010, українська податкова система знаходиться за своєю якістю на 181 місці з 183 країн, де проводилися дослідження. Тобто коли ми говоримо, що Податковий кодекс може погіршити ситуацію, то я не знаю – куди далі погіршувати. Там є досить багато позитивних нововведень. Вони були в першому варіанті і збереглися в другому. Але вони просто не помітні за переліком тих одіозних норм, особливо в питаннях адміністрування податків, які викликали шалену критику цього документу. Я думаю, що потрібно детально розбиратися, де позитив, який добре вплине на економічні процеси, а де негатив, перегин, надмірне адміністративне втручання, яке потрібно якось лімітувати або шукати інші способи досягнення поставлених цілей. Я думаю, що в серпні-вересні з’явиться новий документ, який буде більш компромісним – враховуватиме інтереси підприємців і відображатиме механізми боротьби з мінімізацією податкування, які пропонує Податкова служба.
Олег Килимник:
Ситуація навколо Податкового кодексу є черговим класичним прикладом того, як чинна влада стала заручником політичної доцільності, заручником необхідності діяти у відповідності з політичною доцільністю, ігноруючи логіку економічних процесів та економічного прагматизму. Чому? Тому що необхідність якнайшвидшої роботи над Податковим кодексом сьогодні продиктована передвиборчою програмою чинного президента України, в якій ухвалення нового Податкового кодексу стоїть одним із першочергових завдань на найближчий час, тобто на 2010 рік.
А тепер давайте подумаємо, а чи на часі взагалі прийняття нового Податкового кодексу, якщо влада декларує ті принципи, які вона декларує по відношенню до бізнесу? Взагалі ухвалення будь-якого нового законодавства, якщо ми говоримо про спрощення адміністрування податків, про спрощення податкової системи, зниження податкового тиску на бізнес, це є питання економічної ситуації, коли ми спостерігаємо економічне зростання в країні. Тому що будь-яке реформування податкової системи, в якій спрощення та зниження податків у короткостроковому періоді неминуче призводить до зниження податкових надходжень. І економічний ефект від таких змін, позитивних для бізнесу, проявляється не раніше, ніж через два-три роки. Сьогодні ми маємо економічну кризу і гостру необхідність Міністерства фінансів та Податкової служби наповнювати бюджет будь-якими методами, тому що по суті ми останні півтора роки маємо справу зі звуженням податкової бази в країні. Іншими словами, якщо ми декларуємо зниження податків, то в нинішніх умовах це можна досягти виключно шляхом скорочення бюджетних надходжень. Зрозуміло, що ніяка влада на такі кроки піти не може. А це означає, що будь-який Податковий кодекс апріорі не може призвести до скорочення адміністрування податків та їх зниження. Власне тому ми і маємо справу з тим, що ми маємо сьогодні. Тобто це формально представлений на обговорення громадськості документ, який дійсно в певних моментах декларує окремі податкові послаблення та спрощення. Але з іншого боку це документ, який розширяє права податкових та контролюючих органів у їх стосунках із бізнесом, дозволяючи їм вільне трактування законодавства. В цьому контексті, безумовно, документ, з яким ми маємо справу, не призводить до якихось позитивних змін, на які очікує бізнес.
Політичний аспект. Скільки ми податкових кодексів маємо сьогодні, і які політичні наслідки будуть від того, що один з них буде ухвалений в кінцевому варіанті? Ми знаємо, що крім несподівано представленого проекту Міністерством фінансів та Податковою адміністрацією минулого тижня, ще існує робоча група, яку очолює віце-прем’єр з економічних питань Сергій Тігіпко, яка так само працює над новим проектом Податкового кодексу. При цьому пан Тігіпко своїми вустами та вустами своїх колег по партії заявляв, що ось-ось найближчими днями такий проект буде представлений громадськості. Як ми бачимо, і досі такий проект не представили.
Це означає, що по суті справи Сергій Тігіпко та його політична сила виштовхуються чи вони самі прийняли рішення про самовиштовхування в опозиційне русло. Тому що сьогодні по факту маємо обговорення проекту Податкового кодексу Податкової адміністрації та Міністерства фінансів. І, очевидно, Податковий кодекс Сергія Тігіпка, коли він буде представлений, буде значно сприятливішим для бізнес-середовища, але від так він не може прийнятим урядом, тому що його справа на сьогоднішній день – максимально зібрати податки. Тобто в цьому процесі ми бачимо міну сповільненої дії, яка може вибухнути в будь-який момент і бути ініційованою і Партією регіонів, і політичною силою Сергія Тігіпка. Оскільки напередодні місцевих виборів жоден з інструментів не може бути проігнорований. Тому я не виключаю, що ситуація навколо Податкового кодексу стане тією причиною, яка виштовхне Сергія Тігіпка в опозицію.
Шанси прийняття цього документу. Зрозуміло, що він не подобається багатьом, а особливо він не подобається бізнесу, малому і середньому в першу чергу. А це означає, що до місцевих виборів 31 жовтня уряд навряд чи ризикне проштовхувати цей кодекс в тому вигляді, в якому він є. Тому сміливо можна очікувати, що до 31 жовтня ми матимемо ситуацію з постійним обговоренням або заговоренням Податкового кодексу як такого. До нього будуть вносити зміни. Можливо, з’являться нові його редакції. Але дратувати населення, в першу чергу його економічно активну частину, яка займається бізнесом, такими речами як Податковий кодекс ніхто не наважиться. Тому його прийняття, очевидно відкладеться на кінець цього року, а можливо навіть на наступний рік. Це відкладе всі його впровадження в життя на 2012 рік. Тому що ми також маємо справу із бюджетним роком. І відповідно податкові зміни не можуть набути чинності пізніше, ніж на півроку до його настання.
Стосовно окремих положень нового проекту Податкового кодексу, на які варто звернути увагу і які говорять про його певну якість та готовність уряду йти на компроміси або принципово відстоювати свою позицію.
Я хотів би погодитися з паном Андрієм Новаком у тому, що нинішній Бюджетний кодекс – це знущання над органами місцевого самоврядування в країні. Тому що дійсно збережено тільки один податок. Податки, які апріорі закордоном є місцевими податками та зборами, чомусь віднесені до загальнодержавних. Наприклад, податок на землю, транспортний збір. Це по суті місцеві податки, а вони віднесені до загальнодержавних. І це, зрозуміло, зроблено для того, щоб в ручному режимі бюджетом кожного року визначати кількість податків, які будуть спускатися на низ або залишатися в центральному бюджеті.
У порівнянні з попереднім проектом з нього зник податок на майно або на нерухомість. Тому що він був надзвичайно поблажливим до громадян і дійсно стосувався лише частини суспільства, яка віднесена до найбагатшої частини. Тому що будинок понад 500 кв. м., або квартиру понад 300 кв. м. сьогодні можуть собі дозволити лише заможні верстви населення. Ставка оподаткування 20 гривень за квадратний метр, який перевищує таку площу, не була б аж такою критичною. Чому від цього відмовилися? Це питання риторичне. Але від нього відмовилися. А це чергове зняття ресурсу з місцевих бюджетів, який вони могли б отримати.
Зник податок з депозитів. Про це багато говорилося, проте на моє переконання, це не було таким вже важливим предметом для обговорення. Адже 5% з суми доходу – це нищівно мала сума, тому її впровадження навряд чи призвело до зменшення вкладів. Натомість це могло би створити додаткове джерело поповнення бюджету. Цього також не сталося.
З приводу податку на додану вартість також можна багато говорити. Не покращили систему його адміністрування, натомість і не була запроваджена диференційована ставка, яка в умовах економічної кризи могла б суттєво привернути частину населення до такого кроку. Адже ми знаємо, що в розвинутих країнах існує диференційована ставка, коли з нульовою або досить малою ставкою оподатковуються товари першої необхідності, тобто продукти харчування, медичні послуги та ін. У нас цього не зробили. Тобто зберегли суцільну зрівнялівку для громадян. А це по відношенню до найменш забезпечених верств населення не є дружнім кроком, якщо ми вже говоримо про прийняття кодексу, який спрямований на людей, а не на поповнення бюджету в інтересах виключно Міністерства фінансів.
Після першої редакції кодексу багато говорилося про систему погодження податкових зобов’язань. І нібито найбільш гострі моменти зняли, але є такий пункт в статті четвертій, як «презумпція правомірності рішень платника податків». Це абсолютно правильний принцип, який існує у всіх цивілізованих податкових системах, коли будь-які спірні рішення або різночитання, якщо вони допускають подвійне трактування вирішуються на користь платника податків. Тобто принцип задекларований, але система стосунків платника податків і контролюючих та перевіряючих органів в тексті, в тілі кодексу побудовані таким чином, що на практиці платники податків цим принципом скористатися не можуть. І створена така заплутана система, в якій на перший погляд нібито спірні моменти знято, але за умови наявності волі контролюючих органів, бізнес знову ж таки можна буде змусити виконувати всі побажання та забаганки контролюючих органів.
Можна перераховувати такі ляпи та неузгодженості у Податковому кодексі і далі, але, як на мене, в цьому вигляді, в якому він існує, він не буде прийнятий ніколи. Тобто навіть якщо він буде прийнятий наприкінці цього року або на початку наступного, то це буде вже зовсім інший проект. За всіх обставин чинна влада не захоче бути самогубцем, адже всякому терпінню є своя межа. Тож будемо спостерігати за ситуацією, та побачимо, як вона розвиватиметься.
